Опис досвіду роботи
класного керівника
Назаренко Наталії Вікторівни
Педагогічний стаж роботи – 12 років
Моє педагогічне кредо:
У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки серед багатьох пелюсток, що творять красу квітки. У вихованні все головне: і урок, і розвиток різнобічних інтересів дітей поза уроком, і взаємини вихованців у колективі.
В. Сухомлинський
Виховання особистості - це процес цілеспрямований, багатогранний за завданнями і змістом, складний щодо формування і розкриття внутрішнього світу вихованця, різноманітний за формами, методами і прийомами, безперервний, тривалий у часі (людина виховується на протязі всього життя).
Окремо визначеної моделі виховання не існує, бо кожна людина – це окрема, не схожа на інших, особистість, яка має свій власний світ, свій власний шлях розвитку.
Всебічний розвиток людини – це важкий і довготривалий процес, результат якого залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників. На формування особистості найбільший вплив мають сім’я, в якій живе і виховується дитина, школа та суспільство.
Саме тому метою моєї роботи із класним колективом є формування гармонійно розвиненої особистості спільно з родиною. Таку мету виховання ставило перед собою суспільство завжди. Звідси виховна мета, над якою працює школа: «Формування високодуховної особистості спільно з родиною на кращих родинних традиціях, розвиток творчих обдарувань і здібностей».
Державною національною програмою «Освіта (Україна ХХІ століття)» одним із пріоритетних напрямів реформування освіти визнано родинне виховання. Саме в сім’ї закладаються основи формування особистості, вона є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Так, у ст. 59 Закону України «Про освіту» зазначається:
1) «Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості»;
2) «Батьки і особи, які їх заміняють, зобов’язані: постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу…».
Родинне виховання, завжди досягає свого повного довершення тоді, коли воно здійснюється у нерозривній єдності з педагогічним впливом школи та громадськості, а основою формування особистості виступає родинно-шкільне виховання. "Родина і школа – дві могутні сили виховання", - писав М. Стельмахович. Тому я обрала для своєї роботи в класному колективі таку проблему: «Формування класного колективу, що сприяє самовираженню особистості учня на засадах родинного виховання», тому що вважаю, що родинно-сімейне виховання забезпечує сприятливі умови для всебічного розвитку дитини у сім`ї через відродження духовних і національно-культурних цінностей, виховання національної свідомості і самосвідомості, культури поведінки в сім`ї, залучення до традицій родинно-побутової культури українців, активної участі у всенародних та родинних святах.
Саме тому метою моєї роботи із класним колективом є формування гармонійно розвиненої особистості спільно з родиною.
Лише у тісній взаємодії родина – учень – педагог можна сподіватися на позитивний дієвий результат виховання особистості. Завдання педагога – з перших днів перебування дитини в навчальному закладі вивчити особливості її психологічного та розумового розвитку і надати батькам педагогічну допомогу. В школі створений особливий психологічний клімат школи – родини та умови для дослідження особистості учня.
Зараз я класний керівник 9 класу. У дорученому класі відповідаю за навчальну та виховну роботу в тісному співробітництві з вчителями – предметниками, повсякчас контролюючи навчальний процес.
Класний керівник — стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.
Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері, строгість батька. Адже для учня в школі немає ближчої людини, ніж класний керівник. Кому ж ще можна розповісти про негаразди з предмета, про сварку з товаришем чи про щасливу подію в сім'ї?
Від класного керівника залежить ступінь сформованості учнівського колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справжнього педагога. Захоплення вчителя стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керівника переходять у характер вихованців. Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!
Згідно за Статутом, працюю за такими напрямами:
ціннісне ставлення до суспільства, держави;
ціннісне ставлення до людей;
ціннісне ставлення до себе;
ціннісне ставлення до природи;
ціннісне ставлення до природи;
ціннісне ставлення до праці;
ціннісне ставлення до мистецтва;
робота з обдарованими дітьми;
робота з батьками.
Аналізуючи результати роботи за напрямками, планую індивідуальну та групову роботу з дітьми. Щоб ефективною була моя робота, постійно підтримую взаємозв’язок з батьками, використовую такі форми роботи:
батьківський лекторій;
батьківські збори;
анкетування;
тренінги;
круглі столи;
день відкритих дверей;
виховні заходи спільно з батьками;
екскурсії, походи.
Починаючи працювати з колективом я поставила перед собою такі виховні задачі:
вивчити особливості кожної дитини, її фізичний, психологічний стан, сім'ю, індивідуальні особливості і здібності;
всіляко сприяти згуртованості класного колективу;
почати роботу з розвитку учнівського самоврядування;
активізувати роботу учнівського колективу через участь у загальношкільних заходах;
продовжувати традиції, що започаткувалися у період навчання в початковій школі, розвивати їх.
Як класний керівник я досягаю поставленої мети через заохочування учнів до процесу самовиховання, навчаючи їх підготовці та організації колективних творчих справ групи, багато часу приділяю морально-етичному, національному та художньо-естетичному вихованню учнівського колективу, формуванню обов'язку, відповідальності, культури поведінки, тому загальний рівень вихованості та культури учнівського колективу - високий.
Це позитивно впливає на згуртування класного колективу: між однокласниками немає вагомих непорозумінь, відсутні бійки між дітьми. Організовую у разі необхідності своєчасну навчальну допомогу учням. Школярам, котрим важко вчитися через хвороби або за інших причин, допомагають однокласники.
Веду встановлену документацію по класу, подаю керівництву школи відомості про успішність, відвідування та поведінку школярів, стежу за станом їх щоденників, раз на місяць виписуючи в кожен оцінки з усіх предметів, які учні отримали. Проводжу заходи, які сприяють зміцненню здоров'я учнів, розвитку їх естетичних смаків і вихованню патріотичних почуттів (екскурсії за історичними місцями та до музеїв Києва, позаміські подорожі до Умані, Вінниці, Чигирина, виконуючи цим самим Регіональну програму «Золота підкова Черкащини»; діти беруть активну участь у шкільних конкурсах стіннівок, малюнків за різноманітними темами, у проведенні предметних тижнів і олімпіад, конкурсних виставок дитячих поробок та ікебан “Осінні барви ”, де неодноразово клас посідав призові місця; організація концертних номерів для класних дискотек і шкільних свят, за що оголошено подяку; активна участь у проведенні літературно-музичної композиції “Думи мої”...), розширює знання школярів із ОБЖД, організовуючи бригади “Юних пожежників ” і “Юних інспекторів дорожнього руху ”(призові місця не тільки у шкільних, але й у районних конкурсах), організовую їх суспільно - корисну працю (учні охоче прибирають не тільки шкільне приміщення, але й пришкільну територію, за що неодноразово отримували подяку від адміністрації школи).
У своїй роботі я вважаю головним, що визначає зміст організаторської функції, згуртування учнів класу в єдиний дружний колектив. Залучаючи школярів до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, сприяю розвитку в них громадсько-політичної активності, привчаю їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів із боку вчителів, які працюють у класі, та батьків. Допомагаю учням виробляти вміння й готовність жити та працювати в колективі, спрямовувати свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати старшим.
Згуртуванню учнів групи в єдиний дружній колектив сприяє робота з організації учнівського самоврядування. Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи. Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку викладачів та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям. Цьому сприяє активна участь групи в таких загальношкільних заходах:
[Загнутый угол: АКЦІЇ $ «До чистих джерел» $ «Осінні барви» $ «Конкурс вишивок» $ «Посади дерево» $ «Чисте довкілля» та ін.] [Загнутый угол: ОПЕРАЦІЇ $ «Первоцвіти» $ «Ветеран живе поряд» $ «День знань» $ «День захисту дітей» $ « Наше село - найкраще» та ін.]
Крім того учні є активними учасниками традиційних загальношкільних свят. Учні із задоволенням ведуть пошукову роботу, вивчають місця бойової слави, проводять зустрічі з ветеранами, беруть участь у конкурсах, вікторинах, у багатоплановій природоохоронній діяльності, що сприяє формуванню екологічної культури, моральної активності особистості, вихованню таких загальнолюдських цінностей як чуйність, чесність, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, милосердя, толерантність, совість, доброзичливість, готовність допомогти іншим, обов'язковість, добросовісність, ввічливість, делікатність, тактовність.
Як і кожен класний керівник знаходжуся у постійному пошуку інноваційних концептуальних підходів до здійснення взаємодії з учнями з метою виховання свідомого громадянина своєї держави.
У становленні та розвитку учнів спираюсь на допомогу батьків. Батьківський комітет працює разом із класним керівником, бере участь в організації групових та позаурочних заходів, також співпрацюємо з учнівським комітетом та адміністрацією школи. Найбільш ефективною є допомога батьківського комітету в оновленні та поповненні матеріально-технічної бази класу. У роботі з батьками використовую колективні та індивідуальні бесіди, зустрічі за «круглим столом», тренінги. Під час проведення батьківського всеобучу знайомлю батьків з новинками педагогічної літератури для батьків з проблем родинної та батьківської педагогіки, моделюю педагогічні ситуації, які допомогли б батькам розв'язувати родинні конфлікти, що можуть виникати під час спілкування дітей з батьками.
Талант в дитині кожній, як зернятко,
Знайдіть його і дайте прорости.
Дар той у неї від матусі й татка,
А ми вже мусимо його знайти!
Він колосом могутнім в простір злине,
Порадує усіх і збагатить.
Або ж ще при корінні згин е
І згуби тої вам вже не простить...
Знайдіть його і людям подаруйте,
Допоможіть пробитися на світ.
Усіх отим талантом зачаруйте
Сьогодні, завтра, через сотню літ...
Використання сучасних педагогічних технологій
У роботі класного керівника найдоцільнішим вважаю колективну творчу справу.
Колективна творча справа – спільний пошук кращих рішень життєво - важливих задач,бо те, що твориться спільно - задумується, організовується, виконується, вирішується, оцінюється – має найкращий результат. Колективна творча справа — це діяльність, що приносить радість і користь оточуючим і класному колективу, в процесі якої учні намагаються поліпшити життя, як своє, так і людей, що їх оточують.
Справа є колективною, оскільки її планують, готують, реалізують, оцінюють спільно вихованці та вихователі, разом здійснюючи пошук найкращих шляхів виконання життєво важливих завдань. Така діяльність, крім того, є творчою, бо її не можна організовувати відповідно до певної догми чи шаблону, слід завжди обирати різні варіанти її проведення, виявляти нові можливості учнів, бо ці заходи є частиною їхнього життя.
Колективна творча справа — це спосіб забезпечення яскравого, наповненого працею і грою, творчістю й дружбою, мрією та радістю життя й одночасно основний виховний засіб. Змістом діяльності учнів є турбота про класний колектив, один про одного, про оточуючих людей, про далеких друзів. Колективні справи можуть бути різними за тривалістю підготовки і проведення, обсягом роботи, здійснюваної учасниками. За характером провідної діяльності їх поділяють на організаторські, трудові, пізнавальні, художні, спортивні. В кожній КТС вирішується цілий ряд педагогічних завдань, відбувається розвиток колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, самоуправління, активного відношення до оточуючого середовища. Завдання мої, як класного керівника вбачаються в тому, щоб спрямувати КТС на збагачення колективу і особистості соціально цінним досвідом, на удосконалення кращих людських здібностей, потреб і відносин. А.С.Макаренко у своїй педагогічній діяльності ставив акцент саме на колективне виховання через спільну працю, основною метою якої було формування почуття колективізму, розвиток рис людяності, взаємопідтримки, взаєморозуміння кожного члена колективу. Робота розпочинається з планування роботи на новий навчальний рік з травня. Актив класу збирає пропозиції від учнів класу. Обираються, обговорюються основні ключові творчі справи на цілий рік. Робота планується по періодах. Обов΄язково підводяться підсумки кожної творчої справи.
Структура КТС визначається шістьма етапами колективної творчості:
Перший етап – попередня робота колективу. На цьому етапі керівник визначає конкретні виховні завдання КТС, планує початкові дії, проводить стартову бесіду. Керівник не диктує, не нав΄язує свою думку, а розмірковує разом з учнями. Тон розмови – доброзичливий, товариський.
Другий етап – колективне планування. Головна роль належить дітям. Кожний висловлює свою думку про питання, які вирішуються, у результаті формується єдина думка колективу. На цьому етапі стають тіснішими зв΄язки окремої дитини з колективом. необхідно колективно вирішити основні питання:
- Для кого хочемо провести справу?
- На радість і користь кому?
- Як краще її провести?
- З ким разом? Кому брати участь?
- Де і коли провести запланований захід?
Третій етап – колективна підготовка КТС. Тут учитель разом з учнями конкретизує план проведення справи, виконується розподіл доручень, спрямовується увага на заохочення ініціативи кожного учасника. Створюються мікрогрупи.
Четвертий етап – проведення КТС. Цей етап – результат роботи, яка була здійснена під час підготовки КТС. Роль класного керівника – координація дій учнів, допомога, створення духа бадьорості, впевненості у своїх силах.
П΄ятий етап – колективне підбиття підсумків КТС.На цій стадії аналізується КТС, виявляються позитивні та негативні моменти. Учитель виконує спрямовуючу функцію, забезпечує участь кожного учня в оцінці КТС шляхом бесід чи анкетування.
Шостий етап – найближча післядія КТС. Одразу після підбиття підсумків приймаються рішення на проведення нових КТС.
Досвід використання колективних творчих справ дозволяє створити систему виховної роботи, яка виховує соціально-активну особистість, здатну реалізувати творчі здібності в майбутньому дорослому житті.
Класне керівництво – найбільший відповідальний вид роботи вчителя в школі. Педагог має стати і «мамою», і «татом» свого класу. Він одночасно наставник, порадник і психолог. Для деяких учителів посада класного керівника – це суцільні клопоти, а для інших – стиль існування, без якого вони не уявляють життя. Серед педагогічних вимог до класного керівника – високий моральний авторитет, педагогічна майстерність, широкий культурний кругозір, педагогічний такт, любов і повага до дітей, наявність організаторських здібностей, творчий підхід до виховної роботи, постійне прагнення до підвищення педагогічної кваліфікації.
Щоб дитяче серце не стало холодним, нам потрібно самим дбати про вогонь наших сердець, який міг би зігріти кожну дитину. Але це нелегко… А ще треба навчитися відчувати кожну дитину, намагатися зробити так, щоб у школі їй було комфортно й цікаво. З учнями потрібно бути чесним, відвертим, справедливим.
|