Активізація творчої діяльності учнів на уроках української мови та літератури шляхом впровадження інтерактивних технологій

Життя – вічна наука. Сьогодні воно змінюється стрімко, часом непередбачувано. Динамізм сучасної постіндустріальної цивілізації, швидкі зміни в усіх сферах людської діяльності, інтелектуалізація праці, гуманізація та демократизація суспільного загалу сприяють зростанню інтелектуального розвитку і творчих можливостей особистості , здатної до продуктивної праці, до створення та засвоєння інновацій у будь-якій галузі. Саме така особистість, суспільно активна, компетентна, творча, є найбільшою цінністю для суспільства кожної сучасної країни.

Національна доктрина розвитку освіти, входження української освіти в Болонський процес спонукають до навчання, центром якого є особистість дитини, її самоцінність, творчі здібності, розвиваючи які, учитель забезпечує шляхи реалізації особистісного потенціалу кожного учня, формування життєвої компетентності.

Якою є структура творчих здібностей?

Що притаманно творчій особистості?

Які методи, прийоми, форми навчально – виховної діяльності стимулюють розкриття творчих здібностей учнів? Як створити оптимальні умови для їх формування й розвитку?

Г. Ващенко стверджував: «…без розвинених формальних здібностей інтелекту сучасна людина зможе лише використовувати засвоєні культурні здобутки попередніх поколінь і не зможе рухати як культуру, так і науку вперед, для чого й потрібні розвинені творчі здібності: логічне мислення та творча фантазія»

Розуміння необхідності орієнтації освіти на розвиток творчих здібностей учнів розвинулося завдяки новаторам гуманістичної педагогічної думки – В.Сухомлинському, Ю.Азарову, Ш.Амонашвілі, Є.Ільїну, І.Шаталову.

Питанням про сутність творчих здібностей і можливостей особистості цікавилися вчені різних країн: Дж. Гілфорд, А.Маслоу (США), А.Горальський, Є. Ляска (Польща), Г.Пирьов (Болгарія) та інші.

Зокрема, А.Маслоу вважав, що креативність – здатність до творчості – характерна для кожної психічно здорової особистості й може виявлятися практично в усіх видах людської життєдіяльності. З цією здатністю творити пов’язані такі якості, як гнучкість мислення, безпосередність, сміливість, ініціативність тощо. Усі ці риси притаманні особистості в дитячому віці, протее з роками вони згасають. Тому важливо організувати навчання дитини так, щоб воно активізувало розвиток її креативності.

У книзі «Сто порад учителю» В. Сухомлинський зауважив: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...»

Яким же чином можна сформувати й розвивати творчий потенціал учнів? Шлях до розвитку творчого мислення можна розкласти на кілька етапів:

РОЗВИТОК

спостережливості асоціативного мислення уяви уміння говорити нове

Надзвичайно важливо навчити дитину спостерігати, бо чим більше матеріалу дає пам'ять, тим більше можливостей відкривається для комбінаційної роботи фантазії, тож, щоб створити новий образ, треба «оживити» в пам’яті сприйняті в минулому враження.

Розвивати творчий потенціал можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчого потенціалу більшості школярів важливою є саме роль учителя.

Найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, створює ситуацію успіху, сприяє повноцінній діяльності кожної дитини.

Сучасному педагогові необхідно вибрати те "зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя й учні прагнутимуть до творчості.

Особливе місце у творчому процесі посідає літературно-краєзнавче дослідження.

• на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є:

• підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;

• навчання не словом, а справою;

• проведення його не для учнів, а разом з ними;

• спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

• забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Учитель, постійно поглиблюючи свої знання, опрацьовуючи додаткову літературу, повинен привчати до цього і своїх учнів. Підручник не є єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників, інтернет-видань. Допомагають у цьому сучасні технології когнітивного методу навчання.

Відомий український дидакт В.О.Онищук вказує, що творчі вправи (завдання) за своїм змістом і методами або прийомами виконання наближаються до ситуацій, які можуть виникнути в житті кожної людини. Дидактична мета творчих завдань полягає в тому, щоб сформувати в учнів уміння успішно орієнтуватися в життєвих ситуаціях, розв’язувати проблеми на основі творчого використання отриманих знань і набутих навичок.

Сучасні методичні дослідження пропонують використовувати на уроках словесності творчі завдання чотирьох типів.

Перший тип – завдання на формування допитливості й здатності бачити суперечності.

Наприклад:

Чи потрібні розділові знаки?

Другий тип – завдання на формування гіпотетичності мислення.

Наприклад:

Відновіть зміст невідомого вам тексту за його кінцівкою.

Прочитайте обрамлення до твору-оповідання. Допишіть основну частину.

Чи подобається вам наведений нижче пейзаж? Чого йому не вистачає?

На березі річки стоїть дерево. Його гілки тягнуться до неба. Довкола порожньо. Тільки трава та квіти. Далі росте пшениця. Волошки. Спека. Тиша.

Змініть текст так, щоб він став «справжнім» пейзажем.

Третій тип – завдання на формування незалежності оцінок.

Наприклад:

Ван-Дайку належать такі слова: «Чимало скарбниць у світі відкривається, як Сезам казкового Алі-Баби, словесним ключем». А Наполеон свого часу сказав: «Хто не вміє говорити, кар’єри не зробить». Чи дійсно слово володіє такою великою силою?

Четвертий тип – завдання на розвиток фантазії.

Наприклад:

Усім відомо, що дитинство – це період дивовижних відкриттів. Уяви себе маленькою дитиною і спробуй поглянути на звичайні речі її очима. Наприклад, на що схожий червоний борщ, який поважно булькотить на плиті? Про що може розповісти мамина шафа? Як живеться таким різним речам у маленькій маминій сумочці?

Напишіть поетичні рядки за поданим початком.

Тут стільки лісу! / І дощів – як лісу (І.Чернецький).

Таких степів ніде немає…

Спала природа під ковдрою білою…

Батько і мати – два сонця гарячих, / Що нам дарують тепло…

Наколядуйте, діти, доброти… (Т.Петровська)

Вечір десь бродить в гаю…

Синиця в шибку вдарила крильми (В.Симоненко).

Я з тих країв…

Вересень в коралі вбрав калину (В.Вихрущ)

Янтаріє листя на каштані (В.Сосюра).

Варто обирати такий матеріал, який би хвилював, бентежив, захоплював, спонукав до творчості. Необхідно показати на прикладах, як відбувається процес перетворення слова, як звичайне слово тремтить, бринить, звучить по-новому, внаслідок чого виникає і новий образ. Г.Косинка стверджував: «Слово – це діамант: то сяє й сміється, то обернеться мутною сльозою, то виблискує яскраво-гнівно або ласкаво, спокійніше, з добротою, то спалахне, мов зірка провідна, яка народжує надії, мрії, сподівання, або веселкою заграє й так бадьоро запалає, неначе вабить, і кличе, і навіть надихає». Інтерес завжди переростає у мотив і спонукає до навчально-пізнавальної активності.

Кожен урок – це творче спілкування з учнями, яких педагог навчає мислити, творити нові ідеї, співпереживати. Тому арсенал методичних знахідок учителя має поповнюватися. Ось деякі з прийомів, які можуть бути використані на уроках української літератури: «Схема «Дзеркало», «Щоденник одного дня», Кольорограма почуттів, Діаграма почуттів, «Схема-мішень «Я» літературного персонажа», Карта життєвих шляхів письменника, Планета дитинства літературного персонажа, твір-метаморфоза, творча робота «Світ очима дитини» («Звук павутинки», В.Близнець), Кодекс «Люблю/не люблю» («Зачарована Десна», О.Довженко).

У процесі розвитку творчих здібностей учнів вчитель мусить бути своєрідним «барометром». Необхідно тонко відчувати настрій дітей, розуміти, що саме в цей день, на цьому занятті, у цю хвилину вони сприймуть найкраще. Інколи варто змінити тему, і це залежатиме від настрою, погоди, певної події. Практично це виглядає так: не описуйте соняхи навіть при наявності ілюстрацій, якщо за вікном кружляє сніг.

Як підсумок, можна сформулювати такі рекомендації для розвитку літературно-творчих здібностей учнів:

• не намагатись дати певну суму знань, а дбати про паростки творчості;

вчасно помітити приховані творчі здібності дітей, «розбудити» їх;

• апелювати не стільки до розуму, скільки до емоцій дитини;
• надати дитині свободу вибору завдань;
• враховувати вікові особливості учнів;
• пропонувати завдання, які пробуджують дитячі душі до творчості;
• не обмежувати творчу уяву учнів, ставлячи її у вузькі рамки.

Література

Бандура О.М. Вивчення елементів теорії літератури в 4-7 класах. Посібник для вчителів. – К.: Рад.школа, 1981. – 128 с.

Бандура О.М. Дидактичні матеріали з теорії літератури. – К.: Рад. школа, 1991. – 48 с.

Баран Г. Літературна студія в школі. – Тернопіль: Мандрівець, 2008. – 352 с.

Гушинець О.З. Створення умов для активізації творчої діяльності учнів на уроках української мови та літератури // Вивчаємо українську мову та літературу, № 28, жовтень 2007 р. – с.10-12.

Медяник Л.Ю. Становлення творчої індивідуальності школярів // Вивчаємо українську мову та літературу, №16-18, червень 2008. – с.16-24.

Приходько Л.Ю. Шляхи розвитку творчої особистості // Вивчаємо українську мову та літературу, №14, травень 2008 р. – с. 10-20.

Технології формування творчої особистості // Освітні технології. – К., 2001. – с.109-126.

Чорна Л.Г. Психологічне забезпечення розвитку творчих здібностей учнів //Обдарована дитина. – 2001. - №2. – с.42-47.